Груша, вимоги до умов навколишнього середовища грушіПереважна більшість сортів європейського походження одержана в умовах достатнього освітлення. При вирощуванні їх у більш північних районах прирости гілок тонкі, з видовженими міжвузлями, плодові гілочки в середині крони поступово відмирають, квіткові бруньки майже не закладаються. Тому грушу можна віднести до світлолюбних культур.

Грушу можна купити в нашому інтернет магазині:
Натисніть на це посилання – грушу купити

Від кількості та інтенсивності освітлення значною мірою залежать забарвлення та розмір плодів, вміст вуглеводів, сухих речовин і смакові якості.

Реакція рослин та тривалість освітлення, або так званий фотоперіодизм, визначається генотипом виду чи сорту, тобто сукупністю умов, у яких відбувався їх еволюційний розвиток. Так, сорти груші південного походження формувалися в умовах короткого світлового дня, тому за вирощування у північних районах дещо знижується їх морозостійкість.

Умови освітлення дерев та окремих частин крони можна регулювати шляхом добору відповідних сорто-підщепних комбінувань, розташування дерев щодо рельєфу та іншими екологічними факторами; визначення способів і щільності розміщення рослин, напрямку рядів тощо.

Тепловий режим

З допомогою тепла в рослинах регулюються найважливіші процеси життєдіяльності: вегетативний ріст, хімічні перетворення та обмін речовин, вбирання коренями мінеральних сполук, а також дихання, фотосинтез, ріст та достигання плодів, інші біологічні, біохімічні, фізіологічні та фенологічні перетворення.

Груша краще росте й плодоносить в умовах помірно теплого клімату при середньорічній температурі повітря до 7—8°С. За вибагливістю до тепла рослини груші можна розмістити у такій послідовності: зимові, осінні, літні.

Для одержання високоякісних плодів груші зимового строку достигання необхідна сума активних температур 2600—3000°С, осінніх — 2400—2600°С та літніх — 2200—2400°С, а також відповідно 110—115, 90—100 і 80—90 днів з температурою вище 10°С. У Черкаській області, наприклад, ці показники перебувають у межах 2480—3250°С та 152—186 днів з температурою вище 10°С.

Важливими біологічними властивостями плодових культур, що значною мірою визначають ареал їх вирощування, є зимо- і морозостійкість рослин. Зимостійкість — це здатність витримувати комплекс несприятливих умов у зимовий період, а морозостійкість — здатність витримувати критичні в даній місцевості низькі температури.

Зимостійкість плодових дерев залежить від багатьох факторів: природи та походження сорту, розташування саду, віку, загального стану, врожайності дерев і рівня підготовки їх до зими, а також метеорологічних умов попереднього року. За посушливої осені та недостатньої вологості грунту дерева груші часто пошкоджуються низькими температурами.

За ступенем морозостійкості груша займає третє місце після яблуні та вишні. Морозостійкість дерев також залежить від віку, стану дерев, водозабезпеченості окремих органів, частин і тканин тощо. Так, сильніше пошкоджуються морозами серцевина плоду, плодові бруньки, кільчатки, списики, квітки, молода зав’язь, а також коренева система. Плодові бруньки гинуть при -22—24°С, плоди та листки -5—6°С, квітки -1,8—2,5°С. Відомо, що процеси запилення квіток і утворення зав’язі найкраще відбуваються, коли під час цвітіння встановлюється тепла і оптимально волога погода.

Характер морозостійкості дерев залежить від підщепи. Коренева система дерев, щеплених на айві, поверхнева, а тому вони чутливіші до низьких температур, ніж дерева, щеплені на груші лісовій або сіянцях культурних сортів. Коренева система їх розміщена глибше, де ступінь промерзання ґрунту та рівень критичних температур менш небезпечні.

Зменшення негативного впливу окремих метеорологічних факторів, зокрема регулювання у можливих рамках теплового режиму в зимовий та весняно-літній періоди сприяють підвищенню зимостійкості, а в кінцевому результаті — продуктивності та довговічності дерев. З агротехнічних заходів ефективними є залуження та мульчування ґрунту, обв’ язування штамбів молодих і побілка старих дерев, мульчування кореневої системи на зиму, удобрення, полив рослин, обробіток ґрунту тощо.

Дерева груші мають властивість відновлювати (регенерувати) пошкоджені морозами органи. Регенерація тканин здійснюється лише за рахунок діяльності камбію, отже значне пошкодження його може призвести до повної загибелі дерев.

Водний режим

Вода — не лише складова частина рослинного організму, а й важливий фактор його життєдіяльності. Нормальне функціонування рослинного організму можна забезпечити лише за наявності запасу продуктивної вологи на глибині розміщення основної маси кореневої системи не нижче 70% найменшої польової вологоємкості (НВ) для легких і 80—85% — для середніх і важких за механічним складом ґрунтів.

Груша досить вибаглива до вологи, особливо у перші 2—3 роки після садіння, коли коренева система ще слабка і не може забезпечувати надземну частину водою у потрібній кількості. Особливо відчувається несприятливий вплив дефіциту вологи на початку вегетаційного періоду та в першій половині вегетації дерев. Зокрема, знижується інтенсивність росту, обсипається молода зав’язь, слабко розвиваються листки, знижується активність фотосинтезу.

Ріст і продуктивність плодових дерев значною мірою залежать від характеру й розподілу атмосферних опадів за періодами і фазами вегетації. Краще ростуть і розвиваються рослини, якщо достатня кількість опадів випадає у першій половині вегетаційного періоду під час, цвітіння, інтенсивного росту та утворення зав’язі. У другій половині вегетації потреба рослин у воді дещо зменшується. Для закінчення росту та визрівання пагонів рослинам потрібен оптимальний режим вологості. Ці фази вегетації збігаються з інтенсивними ростом і достиганням плодів, а також диференціацією плодових бруньок урожаю наступного рбку. Зменшення запасів продуктивної вологи ґрунту нижче оптимальних може призвести до зниження не лише врожайності і товарних якостей плодів у гюточному році, а й продуктивності насаджень у наступному. У зимовий період потреба плодових рослин у воді найменша, але вологість ґрунту повинна бути оптимальною.

Зважаючи на тісну залежність водного та повітряного режимів, слід уникати перезволоження грунту, оскільки нормальний ріст і плодоношення дерев можливі лише на добре аерованих ґрунтах. Надмірне зволоження їх погіршує повітряний режим, зменшується вміст кисню і відмирає коренева система, особливо в умовах важких глинистих ґрунтів, а також на понижених елементах рельєфу.

Режим вологості ґрунту можна регулювати агротехнічними заходами — правильне розміщення порід на ділянці, вибір площ живлення, обробіток та догляд за ґрунтом, мульчування, зрошення тощо.

Груша не витримує близького залягання підґрунтових вод. Для більшості її сортів їх рівень не повинен бути нижче 2,5—3 м від поверхні ґрунту, а дерев груші на айві — 1,8—2,2 м. Проте рівень підґрунтових вод часто змінюється за порами року— навесні, як правило, він вищий, ніж восени. Тому, вибираючи ділянки для закладання саду, слід керуватися даними про найвищий рівень стояння підґрунтових вод.

Вимоги до ґрунтових умов

Сукупність ґрунтових умов, а саме — температура і вологість, обмін повітря і наявність кисню, карбонатність, засоленість ґрунтів, реакція ґрунтового розчину, хімічні та фізичні властивості — мають винятковий вплив на ріст, розвиток, продуктивність і довговічність дерев груші.

Так, температура грунту впливає зокрема на його хімічні властивості та фізіологічну активність кореневої системи, а також характер взаємодії між ними, на синтез амінокислот тощо. Нове коріння груші починає утворюватися лише при температурі ґрунту понад 7—8°С. Активний ріст кореневої системи відбувається при температурі від 16 до 20°С, а припиняється пізно восени, коли температура знижується до З—4°С.

Поживні речовини вбираються коренями плодових рослину розбавленому вигляді, тому важливо підтримувати оптимальний режим вологості (80—85% найменшої вологоємності) на глибині залягання основної маси кореневої системи.

Загальний запас та запас продуктивної (доступної для рослин) вологи виражають у міліметрах. Але при визначенні фізичних властивостей ґрунту та умов водозабезпеченості рослин користуються терміном “польова вологоємність” (максимальна кількість води в процентах, що міститься через 2—3 дні після дощу або зрошення ґрунтового профілю). Вода, що зв’язана ґрунтом і недоступна для вбирання кореневою системою, називається гігроскопічною. Вологість ґрунту, при якій спостерігається в’янення рослин, одержала назву “вологість в’янення”. Зниження запасів продуктивної вологи до рівня вологості в’янення критичне для плодових рослин.

Важливими критеріями придатності ґрунтів є реакція ґрунтового розчину, карбонатність та засоленість ґрунту. Показник концентрації водневих іонів — рН визначається рівнем концентрації карбонату кальцію або токсичних солей натрію, магнію, хлору та інших сполук. Оптимальною для плодових рослин є реакція ґрунтового розчину з рН 6—7.

Дерева груші краще ростуть і плодоносять при рН від 5,7 до 7, тобто на слабокислих або нейтральних ґрунтах. Надмірно високі кислотність і лужність ґрунтового розчину токсичні для плодових рослин. Крім того, при високій кислотності значно пригнічується діяльність корисних ґрунтових мікроорганізмів. Наприклад, процеси нітрифікації та фіксації бактеріями азоту активно відбуваються лише при рН понад 5,5; рН впливає також на розчинність та доступність для рослин окремих поживних речовин.

Карбонатними вважаються ґрунти, що утворилися на вапнякових породах, мергелях і містять надмірну кількість солей кальцію.

Гранично допустимі кількості карбонатів кальцію у ґрунті для груші становлять до 15%. На ґрунтах з таким же вмістом карбонатів (до 30% і більше) можна вирощувати дерева rpyшi на сіянцях груші лохолистої з округлою формою крони.

Підвищений вміст карбонатів кальцію та лужна реакція ґрунтового розчину зумовлюють перехід окремих сполук у важкодоступні для рослин форми, а також погіршують водний і повітряний режими фунту. На ґрунтах важкого механічного складу це нерідко спричинює погіршення.

Вважають, що дерева груші менш чутливі до підвищеного вмісту солей, ніж черешня та персик, але більш чутливі, ніж айва та абрикос. Явище засолення ґрунтів найчастіше трапляється в понижених елементах рельєфу (наприклад, у Криму переважно на висоті до 20—50 м над рівнем моря).

Надмірна кількість карбонатів і шкідливих солей часто викликає захворювання рослин на хлороз, особливо на схилах південної експозиції. З агротехнічних заходів боротьби з хлорозом заслуговують на увагу залуження міжрядь багаторічними травами та внесення органічних добрив. Солонцюваті ґрунти гіпсують.

З фізичних властивостей ґрунту основне значення мають наявність органічної речовини та глибина гумусового горизонту, тип і структура ґрунту, його водопроникність, щільність, в’язкість тощо.

Дерева груші добре ростуть і плодоносять на структурних, родючих ґрунтах, зокрема на чорноземах середньо- і важкосуглинкових, каштанових, темно-сірих, сірих і світло-сірих лісових ґрунтах. Малопридатними є лише піщані та супіщані, карбонатні, щебенисті, холодні малозволожені або перезволожені ґрунти.

Глибина гумусового горизонту для дерев груші на сильнорослих підщепах повинна бути не менше 50—70 см, для дерев на айві — 40—50 см. Завдяки здатності кореневої системи пристосовуватися до умов вирощування грушу можна вирощувати на різних ґрунтах, які сприяють достатньому поширенню, кореневої системи.

Отже, для закладання саду потрібно добирати стійкі сорти та підщепи, адаптовані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов; максимально використовувати особливості рельєфу, переваги тієї чи іншої конструкції саду. В процесі догляду за ґрунтом та рослинами вміло застосовувати комплекс агротехнічних заходів щодо збереження і нагромадження вологи та елементів мінерального живлення, своєчасного закінчення ростових процесів і підготовки рослин до зими. Нехтування кількома і навіть лише одним з факторів може звести нанівець всі ваші добрі починання.

Грушу можна купити в нашому інтернет магазині:
Натисніть на це посилання – грушу купити